Cocaine Эквадор Саров

Але, люди добрі! Зацініть, як я останнім часом випадки був! Ви знаєте, я наркоманом не став, але трохи завис від тоненьких закладок, які збагачують моє мистецтво. Поділюся з вами історією, як я купив кокаїн і ще й поіграв на льоду з хокейною клюшкою на ногах! Одного разу, коли я байтився в своєму кутку, до мене підійшов один хлопець, який був крутим наркоманом, яким пахне. Він підійшов до мене, загорнутий у свій стильний худі, і сказав: "Чувак, ти хочеш взбадьоритися? Я можу підкинути тобі купу закладок, вони залишаться в твоїй крові надовго!" Його пропозиція звучала дуже спокусливо для мене, бо я вже був на вершині нудьги, і моє мистецтво стало більш ніж просто скучним батонінням. Перехопив його ідею, я швидко погодився. Він відразу ж повернувся, і через кілька хвилин приніс пляшку з оксиком. Це був дражний момент, адже окси - наш сленговий термін для оксибутинату, сильного снодійного. Так, це було не зовсім кокаїн, але продовжити свою творчість, як саме потрібно було мені, було метафорично як надутий круг на льоду. Я швидко поцілився в простір, і як тільки заговорив з імпровізованим дилером, я понюхав солодкий аромат оксикома і відчув, як мої м'язи заспокоюються. Звичайно, я не забув знайти йому пару баксів, адже наркотики не бувають безкоштовними. Ми обов'язково поділимо цю касу під час наступного сеансу. Спробувавши цей оксиком, я вирішив знайти ближчу ковзанку і пофанатіти на льоду. Вперше у своєму житті я зіграв в хокей на лыжах. Мій стиль був непередбачуваним, схожим на хаотичне ковзання дракона. У мене була пара вдячних глядачів, які були настільки зачаровані моїм виконанням, що почали аплодувати й закликати мене на непередбачувані трюки. Я зрозумів, що це була права дорога до успіху в спорті наркотиків. Уявіть собі, мої дорогі друзі, мені вдалося в касание заробити кілька баксів за мої сміливі перформанси. Я впевнений, що це була найкраща ідея, яку я коли-небудь мав. Я був щасливий, що зміг зробити дві речі одночасно - відчути приємну хвилю наркотиків та заробити трохи грошей на обновлення мого арсеналу наркотичних споживчих товарів. Проходячи повз місцеві спортивні заклади, я помітив групу хлопців, які були залиті потом від активного тренування. Вони були якісь чудаки, з головами, які нагадували наковальню. На їх губах горів лицемірний посмішка, який я впізнав здалеку. Ці зелені їдоки спорту, що обернулися навколо, були насправді ефедринщиками. Вирішив я підійти до них і попитати про ефективність їхніх препаратів. Я сподівався, що вони зможуть розповісти мені, як підтримувати себе в формі, підтримуючи такий активний стиль життя наркомана-репера. Один з хлопців, налитий соком, підійшов до мене і сказав: "Чувак, я бачив, як ти майстрував на льоду саме що! Ти є настільки розкішний, як мої ефедрини! Ми навчимо тебе крутий спортивний стиль наркомана!" Його слівацька мова кишіла активізмом, і я відразу ж зрозумів, що пал це не тільки підстава. Видно було, що ці хлопці дуже уважно стежили за своїм тілом, що теж було важливим компонентом досконалості. Вони розповіли мені про різні препарати, що були на ринку, між ними були й підробки, які називали "паль", але вони дорожили своїм здоров'ям, тому не ризикували. Так я, пернатий наркоман, дізнався багато нового про світ наркотиків. Пройшло багато часу до того, як я знову спробував кокаїн, але впевнений, що одного дня цей день нарешті настане. Закінчуючи мою розповідь, буду позитивно настроєний - досягти висот, коли можна хапати кулаками успіх, можна не тільки на ринку наркотиків, а й на хокейному майданчику на льоду, на сцені! Вірю, що у кожного з вас є свій сценарій життя, який вартує гострого закладання!

Парниша, я даже не знаю, с чего начать свой рассказ. Вероятно, со словаков типа "Здарова, братаны!", или "Чё, нахлебался уже?". Но это все фигня, потому что я хочу поделиться с вами своей историей, которая произошла со мной на уроке в школе. В общем, вставайте поудобнее и готовьтесь к острому повествованию.

Я купил кокаин. Ах, да, поверьте мне, это была настоящая закладка! Мой диповский друг подсунул мне эту снежную радость, и я просто не смог устоять. Надо сказать, что я отважно проглотил свою первую марку наркотика не в школе, а дома, чтобы никто из родных не заподозрил ничего бомбического. Так что сначала все было нормально, я попросту лежал на своей тусовочной кровати и начал "травить" видюхой. Это был яркий и цветастый опыт, который я не забуду никогда, братухи.

В школе же, в тот день, я нарушил все возможные правила поведения и этикета. Когда мне зачитали дип-тему остатка от дискриминанта, и я встал у доски, я и в самом деле был на другой волне. Скорость взрывала мой кокосик, и я просто не контролировал свои действия. Вот такой дебил я был в тот день.

Когда я подошел к доске, я ударился яйцом об угол парты. Да-да, осторожнее, ребят, иначе можете обломать себе будущее. Я прошел своим маркером по доске, пытаясь написать что-то разумное, но в глазах моих одноклассников было видно полное непонимание. Ведь они не могли даже представить, что в моих карманах спрятана настоящая пластина с травкой. Я радовался своему секрету, доказывая всем, что я круче их всех, братишки.

Но вернемся к моей рассказухе. Время школьных перемен было для меня просто разделением чеков. Я прятался в укромном месте, чтобы забивать свое тело кокаином. Ведь многие думают, что это просто самое топовое наркотическое дерьмо на свете, но они не понимают на что способен один граммчик снега. Он меня вдохновлял, давал мне невидимые крылья, и я чувствовал себя круче всех.

Я разделился на две личности: одна в школе, другая вне ее стен. И это было абсолютно классно. Я наслаждался игрой, в которую ввязался, будучи учеником. Я был самым крутым наркоманом в младшей школе, и это тоже было неплохо, на самом деле.

Несмотря на всю свою снежную зависимость, я не могу сказать, что у меня все было прекрасно. Мои собственные родители даже не замечали, что с их любимым сыном что-то не так. Ведь они заботились только о том, чтобы я получил хорошую марку в дневнике. А я был довольно несмотря на мной, с моей кокосовой головой и всеми этими чеками, что я прятал в своем рюкзаке.